У парламенті зареєстрований новий законопроект

Народні депутати пропонують позбавити Міністерство юстиції права приймати деякі рішення в сфері оскарження реєстраційних дій.

З Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» збираються виключити право Мін’юсту:

— скасовувати рішення про відмову в державній реєстрації прав та проводити державну реєстрацію прав;

— вносити зміни в записи Державного реєстру прав і виправляти помилки, допущені держреєстратором;

— анулювати доступ державного реєстратора до Державного реєстру прав.

При цьому пропонується ввести можливість тимчасового блокування будь-яких дій в Державному реєстрі прав щодо об’єкта, щодо якого оскаржується рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора.

Відповідний законопроект № 6121 «Про внесення змін до Закону « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » щодо удосконалення оскарження рішень, дій або бездіяльності в сфері державної реєстрації прав» зареєстрований у Верховній Раді.

Нагадаємо, власник зможе дізнатися про всі зміни в реєстрі через SMS-повідомлення, у вигляді електронного листа, а також через повідомлення в кабінеті користувача. Спеціальний сервіс SMS-Маяк був запущений на технічній базі «ЛІГА ЗАКОН».

Щодо державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи

Однією з найпоширеніших форм підприємництва в аграрному секторі є створення фермерських господарств. Відносини, пов’язані із створенням, діяльністю та припиненням   діяльності   фермерських   господарств,  регулюються Конституцією України,  Земельним  кодексом  України,  Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України.

Фермерське   господарство   є   формою   підприємницької діяльності   громадян,   які  виявили  бажання  виробляти  товарну сільськогосподарську   продукцію,   здійснювати  її  переробку  та реалізацію  з  метою  отримання  прибутку  на  земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського     господарства, товарного сільськогосподарського    виробництва,    особистого   селянського господарства, відповідно до закону. Надання земельних  ділянок  державної  та  комунальної власності  у  власність  або користування для ведення фермерського господарства   здійснюється  в  порядку,  передбаченому  Земельним кодексом України.

Фермерське   господарство   може   бути   створене   одним громадянином  України  або  кількома громадянами  України, які є родичами або членами сім’ї, відповідно до закону. Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин  України, який досяг 18-річного  віку  та виявив бажання створити фермерське господарство.Згідно статті 8 Законом України «Про фермерське господарство» фермерське  господарство  підлягає державній реєстрації у порядку,  встановленому «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі – Закон про реєстрацію), за умови набуття громадянином України  або  кількома  громадянами  України,  які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою. Частиною чотири статті 1  Законом України «Про фермерське господарство» передбачено два варіанти реєстрації фермерського господарства, а саме як юридичної особи та як фізичної особи підприємця.

Для державної реєстрації створення юридичної особи – фермерського господарства, згідно частини 1 статті 17 Закону про реєстрацію, подаються такі документи:

  • заява про державну реєстрацію створення юридичної особи – Форма 1 (форма заяви затверджена Наказом Міністерства юстиції України № 3268/5 від 18.11.2016);
  • примірник оригіналу (нотаріально засвідчену копію) рішення засновників про створення юридичної особи;
  • установчий документ юридичної особи – статут викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновником(-ами). Нотаріальне засвідчення справжності підписів на цьому установчому документі не є обов’язковим.
  • за бажанням заявника: заява про обрання юридичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формами, затвердженими відповідно до законодавства;
  • у разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження: довіреність (довіреності) від засновника (засновників) на проведення держаної реєстрації створення юридичної особи – фермерського господарства, має бути посвідчена нотаріусом.

Частиною чотири статті 1  Законом України «Про фермерське господарство» передбачено, що статут фермерського господарства має містити наступну інформацію:

— найменування фермерського господарства; — фермерського господарства місцезнаходження;- адресу фермерського господарства;- предмет  і  мету  діяльності;- порядок формування майна (складеного капіталу);- органи управління фермерського господарства та порядок прийняття  ними рішень;- порядок вступу до фермерського господарства та виходу з нього; — та інші положення, що не суперечать законодавству України.

Для державної реєстрації створення юридичної особи – фермерського господарства  чинним Законом про реєстрацію не передбачено подання жодного документа, який би підтверджував право власності або користування земельною ділянкою засновників для ведення фермерського господарства. Тому, звертаємо Вашу увагу на те, що частинами третьою та четвертою статті 35 Закону про реєстрацію передбачено наступне:

  • засновники (учасники) юридичної особи несуть відповідальність за відповідність установчих документів законодавству, а також за відповідність перекладу тексту документів у випадках, визначених пунктом 1 частини першої статті 15 цього Закону про реєстрацію;
  • особи, винні у внесенні до установчих документів або інших документів, що подаються для державної реєстрації, завідомо неправдивих відомостей, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, несуть відповідальність, встановлену законом.

УВАГА! СВЯТКОВІ ДНІ!

Департамент реєстраційних послуг Запорізької міської ради 17.04.2017 не працює.

Відповідно до законодавства України (стаття 67 КЗпП України), якщо святковий або неробочий день збігається з вихідним днем ​​(суботою або неділею), то він переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Так, у квітні 2017 року таким перенесеним  вихідним днем ​​є понеділок 17 квітня –  наступний за святом Воскресіння Христового (Пасха).

Спадкування права оренди земельної ділянки

Відносини щодо оренди земельної ділянки врегульовані Цивільним кодексом України (надалі – ЦКУ), Земельним кодексом України (надалі – ЗКУ) та Законом України «Про оренду землі». Типовий договір оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3березня 2004 року № 220. Серед підстав припинення договору оренди землі, визначених статтею 31 Закону України «Про оренду землі», є: закінчення строку, на який його було укладено; викуп земельної ділянки для суспільних потреб та примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерть фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмова осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідація юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм, передбачено Загальними положеннями про найм Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 770 ЦКУ у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця. Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання передбачено статтею 32 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до частини четвертої зазначеної статті перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Та статтею 148-1 Земельного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов’язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Таким чином, смерть фізичної особи-наймодавця не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обов’язки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі.

Щодо орендарів слід зазначити, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі за № 6-375цс15,  за змістом частини першої статті 7 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи – орендаря у разі, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців. У випадку їх відмови чи відсутності таких спадкоємців право оренди переходить до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та вищевказаного Закону.

Отже, якщо умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного сторонами, не передбачається заборона переходу права на оренду в порядку спадкування, то спадкоємці орендаря (фізичної особи – підприємця) після смерті останнього можуть успадкувати право на оренду земельної ділянки, яка є предметом цього договору.

Після отримання спадщини, можливо внести зміни до договору оренди земельної ділянки, зокрема у частині визначення сторони орендаря. Зокрема, направити лист-пропозицію укласти додаткову угоду з додатками (проект додаткової угоди та документи на підтвердження того, що особа є спадкоємцем орендаря). На тому, що при спадкуванні права на земельну ділянку необхідно вносити зміни до договору оренди землі в частині заміни орендаря, наголошує і Держкомзем у листі від 21.12.2009 р. № 23382/17/7-09.

Отже, право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи – орендаря у разі, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців. У цьому разі потрібно укласти додаткову угоду з орендодавцем, яка передбачає заміну орендаря. У разі вирішення питання про витребування земельної ділянки з незаконного користування спадкоємця орендаря, суди установлюють, на якій правовій підставі спадкоємець використовує спірну земельну ділянку.

ДО ВІДОМА ГРОМАДЯН!

З 10.04.2017 року  ТРИ РОБОЧІ ДНІ становить термін:

  • підготовки управлінням державної реєстрації фізичних осіб відповідей на запити нотаріусів;
  • підготовки та видачі довідок про реєстрацію місця проживання відділами реєстрації фізичних осіб по районах управління державної реєстрації фізичних осіб.

Щодо діяльності юридичної особи на підставі модельного статуту

Постанова Кабінету Міністрів України від 16.11.2011 №1182 «Про затвердження модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю», яка набрала чинності 23.11.2011р.

Документ спрямований на спрощення порядку створення юридичних осіб відповідних організаційно-правових форм господарювання шляхом запровадження можливості державної реєстрації юридичних осіб як на підставі установчих документів, що передбачено на сьогодні чинним законодавством України, так і на підставі модельного статуту, який набуває статусу установчого документу у разі прийняття його учасниками суб’єкта господарювання.

Якщо господарське товариство створюється і діє на основі модельного статуту, в рішенні про його створення, зазначаються відомості про вид товариства, його найменування, місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, склад засновників та учасників, розмір статутного (складеного) капіталу, розмір часток кожного з учасників, порядок внесення ними вкладів, а також інформація про провадження діяльності на основі модельного статуту.

Модельний статут – типовий установчий документ, затверджений Кабінетом Міністрів України, який використовується для створення та провадження діяльності юридичних осіб відповідних організаційно-правових форм, містить встановлені законом правила, що регулюють правовий статус, права, обов’язки та відносини, які пов’язані із створенням, управлінням та провадженням господарської діяльності відповідних юридичних осіб.

Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі – Закон про реєстрацію) встановлено, що у разі переходу юридичної особи на діяльність на підставі модельного статуту подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію переходу з власного установчого документа на діяльність на підставі модельного статуту;

2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про перехід на діяльність на підставі модельного статуту.

Слід зазначити, що модельний статут у друкованому вигляді державному реєстратору не подається, а також для подальшого здійснення угод. Це як і будь-яка постанова Кабінету Міністрів України, положення якого є публічними і можуть змінюватися лише ним.

 

Про е-декларування

Повідомляємо, що 29.03.2017 у газеті Верховної Ради України «Голос України» № 57 оприлюднений Закон України від 23.03.2017 №1975-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей фінансового контролю окремих категорій посадових осіб».

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Цим Законом доповнено пунктом 51 розділ ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції».

Зміст пункту 51: «51. Продовжити до 1 травня 2017 року строк подання щорічної декларації для осіб, які відповідно до цього Закону подають таку декларацію вперше».

Виїзна робота «мобільного соціального офісу»

В березні 2017 року працівники відділу реєстрації фізичних осіб по Комунарському району управління державної реєстрації фізичних осіб департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради за запрошенням управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Комунарському району взяли участь у виїзній роботі «мобільного соціального офісу»:

23.03.2017 — відбулася зустріч з представниками Комунарської районної організації ветеранів України за адресою: м.Запоріжжя, вул.Чумаченка, б.25А;

30.03.2017 – зустріч з населенням у відділенні соціальної допомоги вдома Комунарського району Запорізького міського територіального центру соціального обслуговування, за адресою: м.Запоріжжя, вул. Парамонова, б.11А.

Громадянам було надано консультації та роз`яснення щодо процедури реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання та необхідних для отримання адміністративних послуг документів.

Виправлення помилок, допущених у відомостях Єдиного державного реєстру

Стаття 32 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі – Закон) регулює порядок виправлення помилок, допущених у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі — ЄДР).

У разі виявлення у відомостях ЄДР помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної помилки), допущеної суб’єктом державної реєстрації, заявник письмово в паперовій або електронній формі повідомляє про це суб’єкта державної реєстрації, який перевіряє відповідність відомостей ЄДР інформації, що міститься в документах, що стали підставою для внесення цих відомостей. Якщо факт невідповідності підтверджено, суб’єкт державної реєстрації безоплатно виправляє допущену помилку в день надходження повідомлення.

Виправлення помилки у відомостях ЄДР, допущеної не з вини суб’єкта державної реєстрації, здійснюється за плату у розмірі 30 відсотків адміністративного збору, встановленого частиною 2 статті 36 Закону.

Довідково: За виправлення технічної помилки, допущеної з вини заявника справляється адміністративний збір:

  • щодо юридичної особи – 140 грн.
  • щодо фізичної особи – підприємця – 50 грн.

Адміністративний збір визначається у відповідному розмірі (0,3 – для юридичних осіб; 0,1 – для фізичних осіб-підприємців) від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому подаються відповідні документи для проведення реєстраційної дії, та округлюється до найближчих 10 гривень.

Слід зазначити, що виправлення помилок, допущених у відомостях ЄДР внаслідок наявності помилок у документах, на підставі яких були внесені такі відомості, здійснюється після виправлення помилок у зазначених документах. Також, виправлення помилок у відомостях ЄДР може здійснюватися і на підставі судового рішення.

Таким чином, якщо заявником було допущено помилку в ЄДР, на підставі статті 32 Закону про реєстрацію, необхідно подати наступний комплект документів:

  • заява про виявлення у відомостях ЄДР помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної помилки), допущеної не з вини суб’єкта державної реєстрації;
  • документи, з виправленими в них помилками, якщо помилки у відомостях Єдиного державного реєстру були допущені внаслідок наявності помилок у раніше поданих документах;
  • судове рішення про виправлення помилок;
  • у разі подання документів, крім випадку, коли відомості про повноваження цього представника містяться в Єдиному державному реєстрі, представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження;
  • якщо документи подаються особисто, заявник пред’являє свій паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне або тимчасове проживання;
  • документ, що засвідчує сплату реєстраційного збору — у випадках, передбачених Законом.

Щодо передачі безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність (ст. ст. 269-273 ЦПК)

Річ, яка не має власника або власник якої невідомий, вважається безхазяйною (ст. 335 ЦК). Право власності на таку річ набувається залежно від того, є вона рухомою чи нерухомою. На рухомі речі воно може виникнути за набувальною давністю, а безхазяйні нерухомі речі можуть передаватися у комунальну власність.

Відповідно до ст. 355 ЦК безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені.

Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб’єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністерства юстиції України №1127 від 25.12.2015 року (далі — Порядок).

Так, відповідно до чинного Порядку під час розгляду заяви державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) державної реєстрації прав на майно, щодо якого подано таку заяву.

У разі коли підставою для взяття на облік нерухомого майна є відмова власника від права власності на таке майно, державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) державної реєстрації припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з відмовою від права власності.

За результатом розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.

Датою та часом взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вважаються дата та час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

За наявності підстав для відмови у взятті на облік безхазяйного нерухомого майна державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинне містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

У задоволенні заяви про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна може бути відмовлено у разі, коли:

  • безхазяйне майно не підлягає обліку відповідно до закону;
  • із заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна звернулася неналежна особа;
  • у Державному реєстрі прав наявні записи про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, щодо якого подано заяву про взяття на облік;
  • у Державному реєстрі прав відсутні записи про припинення права власності на нерухоме майно у зв’язку з відмовою власника від права власності на таке майно (у разі, коли підставою для взяття на облік безхазяйного нерухомого майна є відмова власника нерухомого майна від свого права власності).

Та про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік оголошується у друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.

Заява про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади передається до суду за місцезнаходженням цієї речі відповідним органом, який здійснює управління майном територіальної громади.

Заява повинна відповідати загальним вимогам. Крім того, вона повинна містити відповідно до ст. 270 ЦПК України яку нерухому річ заявник просить передати у власність територіальної громади, основні характеристики нерухомої речі, посилання на документи про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, друковані засоби масової інформації, в яких було зроблено оголошення про взяття відповідної нерухомої речі на облік.

У разі недотримання вимог, встановлених цивільним законодавством (реєстрація майна як безхазяйної, недотримання строку на звернення до суду) суд відмовляє у прийнятті заяви, що не перешкоджає повторному зверненню, якщо будуть усунені обставини, які слугували підставою для постановлення ухвали про відмову у прийнятті заяви.

Розгляд справи відбувається у судовому засіданні за участю заявника та з обов’язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб (наприклад, органів державної податкової служби, органу, який здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та ін.).

За судовим рішенням (ст. 273 ЦПК) у разі встановлення достатніх підстав для передачі такого майна у комунальну власність безхазяйна нерухома річ переходить у власність відповідної територіальної громади. Право комунальної власності, що виникає на підставі даного рішення суду, підлягає державній реєстрації, відповідно вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Визнання спадщини відумерлою (ст. ст. 274-278 ЦПК).

Відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмова від її прийняття) тягне за собою визнання спадщини відумерлою (ст. 1277 ЦК).

Процесуальний порядок розгляду та вирішення регулюється ст. 1277 ЦК України та ст. ст. 274-278 ЦПК України.

Право на звернення має орган місцевого самоврядування, який претендує на передачу відумерлої спадщини у комунальну власність.

Заява подається до суду через рік після відкриття спадщини за місцем її відкриття, яким визнається згідно зі ст. 1221 ЦК України останнє місце проживання спадкодавця. Якщо воно невідоме, то- місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна.

У заяві має бути наведено відомості про час і місце відкриття спадщини, майно, що її складає, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцеві, відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Якщо заява подана до річного строку з дня відкриття спадщини, суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, що не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення цієї обставини.

Після прийняття заяви суддя має повідомити нотаріальні органи за місцем відкриття спадщини про необхідність вжиття заходів щодо охорони спадщини у порядку ст. 1283 ЦК України до вирішення справи по суті та вступу рішення суду у законну силу.

Відповідно до ст. 277 ЦПК України справа розглядається у судовому засіданні з обов’язковою участю заявника та повідомленням усіх заінтересованих осіб. Встановивши, що спадкоємців за заповітом і за законом немає, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, суд ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді.

З моменту набрання рішенням законної сили спадщина переходить у власність територіальної громади. Право власності, що виникає на підставі даного рішення суду, підлягає державній реєстрації, відповідно вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З цього часу до нового власника переходять також обов’язки перед кредиторами щодо відшкодування завданої спадкодавцем майнової та моральної шкоди згідно зі ст. 1231 ЦК України.